Словник Української Мови
Буква
1. (історичний термін) Фортифікаційна споруда, дерев’яна вежа або стіна з бійницями, що складалася з окремих зрубів (городень), заповнених землею або камінням; елемент оборонної лінії (засіки, завалі).
2. (власна назва) Назва кількох населених пунктів в Україні, зокрема села в Чернігівській області.
Приклад 1:
Зокрема, в ряді царств припинився регулярний переділ общинної землі, яка ставала спадковою власністю окремих сімей (спершу садкова і городня, а потім і польова). Приватною власністю ставала й цілинна ,емля.
— Невідомий автор, “003 %91%92%8E%90 %9F %91%92%80%90%8E%84%80%82%8D%9C%8E%83%8E %91%95%8E%84%93 %8E.%8F. %8A%E0%A8%A6%A0%Ad %A2%E1%Ec%Aa%A8%A9 %8A%A8 %A2 %8B%A8%A1 %A4%Ec, 2002. 592 %E1. Isbn 966 06 0245 6”