планація

1. (в геоморфології) Процес вирівнювання рельєфу земної поверхні в результаті денудації (зношування) виступів і накопичення уламкового матеріалу в западинах.

2. (в історії, археології) Штучне горизонтальне вирівнювання ділянки земної поверхні або культурного шару в давнину для будівництва, створення культових об’єктів тощо.

3. (в медицині, хірургії) Хірургічна операція з видалення невеликих уражень шкіри (наприклад, бородавок, рубців) шляхом зрізування спеціальним інструментом — планарним ножем або бризговим кругом.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |