1. Той, хто плаче, оплакує когось або щось; плакальник.
2. Заст. У давньоукраїнському побуті — найманий плакальник, який за гроші брав участь у похоронній процесії та голосно оплакував покійника.
плакувальник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |