1. (у геоморфології) Пов’язаний з плакором — вирівняною водоодільною ділянкою, що характеризується плоскою або слабопохвилястою поверхнею; властивий плакору.
2. (у ґрунтознавстві) Стосовний до типових умов центральної, найбільш вирівняної частини вододілу, де формується зональний тип ґрунтів (на противагу, наприклад, схиловим або заплавним).