плаха

Приклад 1:
В. Мороз ~ коли я пригадую Твій образ мені здається що Ти вийшов із темного отвору полум’я і завжди можеш повернутися до себе додому хоч клаптик Вітчизни під ногами називається тюремною келією і подолати простір це камінь гризти а подолати час це помірятися із закам’янілими вітряками Підсумовуючи мовчання 219~1 а було так вітер собі зі скелі подобизну висік вселився у неї та й каже буду тепер духом каменю а без вітру на землі дерево не опирається тирса не шелестить вітряк поготів жорна у клунок пов’язав за плечі закинув рушити хоче геть у світ за очі коли ж коріння не відпускає отож бунтуй тепер мельнику сам 2 між вітряковими крильми обрій гранітом облицьований з кремінного порога мельник скликає не докличеться вимуровує день жорнами склепіння над головою дорога вимощена обіч повзе а вузеньку стежку вичовгати нема кому та й не видно крило проштрикнути також нема кому І.Калинець.Пробуджена муза ~220 3 по дорозі до млина кат червоною шапчиною чоло витре агій не крапельки поту горошини закаменілі коли так далі піде кровця закаменіє сокирка не нап’ється плаха не нап’ється я не нап’юся а воно хоч би що каменіє собі сонечко та й каменіє хмарки як валуння перекочуються пісочок з неба посипається 4 часе часе на кожному крилі видовбав собі кам’яне гніздо вимостився кам’яні яєчка висиджуєш мельника у саркофазі як достойника забальзамував а чоловічка у червоній шапчині що по дорозі опізнився брилою на пострах виставив часе часе я знаю лицаря варто йому списом поцілити каміння твоє загуркоче крилами вітряк замає мельник з гробу встане кат сокиру точить стане Підсумовуючи мовчання 221~ÒÐÅÍÎÑ ÍÀÄ ÙÅ ÎÄͲªÞ ÕÐÅÑÍÎÞ ÄÎÐÎÃÎÞ ÑÒÐÀÑÒÜ ÏÅÐØÀ на Голгофі провінційного суду Твоє світле лице частоколом гвинтівок відгородили самотньо двигаєш хрест таке ще немічне наше плече ÑÒÐÀÑÒÜ ÄÐÓÃÀ змахнула Україна з ока потаємну сльозинку Господи аж світиться прозорий гурток плакальниць І.Калинець.Пробуджена муза ~222 але вигодувала ненька власним шпіком легіони шпиків ÑÒÐÀÑÒÜ ÒÐÅÒß і ті два що були розп’яті побіч Христа нині маскують високу Голгофу галуззям кодексів у прокурорській тозі ховають розбійницький ніж ÑÒÐÀÑÒÜ ×ÅÒÂÅÐÒÀ свіжий хрест недармо плаче з нього космацька живиця о він ще ще послужить замість іконостасу у нашому обкраденому храмі Підсумовуючи мовчання 223~ÑÒÐÀÑÒÜ Ï’ßÒÀ юродивий народцю можеш спокійно метушитись адже нині земля не стряслася а темряву що з неба попелом дочасно тобі на голову осіла ти й так не добачаєш ÑÒÐÀÑÒÜ ØÎÑÒÀ без зради проданий нашим безсиллям не один побратим ще нині відсахнеться навіть без срібняків І.Калинець.Пробуджена муза ~224 можливо пошкодуєш тоді за біблійним юдою ÑÒÐÀÑÒÜ ÑÜÎÌÀ мовчить наш отець а до кривавих слідів припадає причинися мамо Бога що стала й нашою матір’ю за нами дай нам торкнутися негаснучих слідів ÑÒÐÀÑÒÜ ÂÎÑÜÌÀ понад натовпом металом пойнялись страдальні руки дружини Вероніко ти хотіла обтерти окривавлене лице Підсумовуючи мовчання 225~ногами шматують полотно що стане стягом ÑÒÐÀÑÒÜ ÄÅÂ’ßÒÀ відверни лице своє від них але зроби так щоб у моїй душі стояв завжди образ Твоєї терном увінчаної голови ÑÒÐÀÑÒÜ ÄÅÑßÒÀ з любові до нас прийняв на себе таку страшну кару щоб спасти нас від найбільшого гріха байдужості д о вогню І.Калинець.Пробуджена муза ~226 ÎÁÅ˲ÑÊÈ ÄÈÌÓ ~ ось кладовище опалого листу нетривкі обеліски диму плющ недолугого проміння на них колише вітер позолочене кадило на ланцюгах бабиного літа і сонце що через багаття стрибало як на Купала готове тіло своє охляле вогневі віддати на кладовищі опалого листу Підсумовуючи мовчання 227~~ знак попелу на банях лісу знак попелу на срібних лусках вод знак попелу на оселедці степу знак попелу на головах соборів знак попелу у маминій сльозі сіль попелу на язиці землі ~ колони диму донині підтримують склепіння інквізиції як баранячі роги іонічного ордеру блукають душі нечестивих книг І.Калинець.Пробуджена муза ~228 навіть я малим бачив крематорій на бабиному городі ніяк не хотіла палати борода Грушевського у твердій оправі дві дідові сльозі були останнім екслібрисом ~ дим по городах стелиться як огудиння як пам’ять стелиться до отчого порога як стелиться дорога назадгузь вислизує мамам той дим із рук як літо вислизло як діти вислизли Підсумовуючи мовчання 229~як очі вислизли в отой триклятий дим що по городі стелиться як огудиння ~ у власнім попелі конає дим з книжок крадеться дим з музеїв по0злодійськи заслона димова з історії не опадає незрівнянні стовпи індустрії димують але прийми мій дим як авелеву жертву бо дим з людей полощеться мов стяг над нами І.Калинець.Пробуджена муза ~230 ÇÂÅÐÍÅÍÍß Ç² ÑÒ²Í ~ впізнаю тебе таким співучим батогом ніхто ще не замахувався на своїх синів і по тому як завзято топчеш мене у землю впізнаю тебе тільки ти одна можеш так легковажно до сусіда бігати по сіль духовну і вогню позичати щоб на власну стріху півня пустити ~ що знають про нерушиму стіну діти твої Підсумовуючи мовчання 231~які гусяче перо вміло підтесують які в оці райдужне більмо носять Лорку забута на задвірках поступу коли ж ми винесем її непорушною на велелюдні майдани ось із віспою куль криком очей Чупринки Чумака Ольжича ~ некрополь перевезений з білих льодів некрополь перевезений з пивниць екзекуцій некрополь перевезений із0за морів ностальгії чи приймеш хрещатицький узвозе під золотий дах кровоточиву стіну берестечко поезії І.Калинець.Пробуджена муза ~232 ~ з кам’яного хреста встань із цвяхів куль встань із тернового лавру встань сама із себе встань через отвір рани виверни себе тільки цим кровавим язиком пиши свою хроніку винеси з льохів пам’ять про свій геральдичний обрис на стіні катівні карбований ~ місто під барвінковим дахом з китайкою вогню у головах з видом через вікна мармурових плит Підсумовуючи мовчання 233~на море де в обіймах трупи водоростей і риб на степ з якого виімігрувало зілля євшану на небо поросле деревами вибухів на місто де з мурів волає до глухих Кассандра ви під барвінковим дахом завжди маєте більше промовити ніж усі ми ходячі І.Калинець.Пробуджена муза ~234 ϲÄÑÓÌÎÂÓÞ×È ÌÎÂ×ÀÍÍß ~ перед цими воротами хам повинен зупинитися ці ворота маленькі термопіли за ними біле полотно на зеленому лузі недоторкана держава поезії за яку ми також спізнаємо смак крові ~ мова йтиме про поета в спокою лишім тиранів мова йтиме про зухвальця даймо спокій тим кому заціпило мова йтиме про Митусу але чому б не згадати Голобородька чи Воробйова моїх ровесників Підсумовуючи мовчання 235~«отже словутній півець Митуса древле за гордость не восхотіша служити князю Данилу роздраного аки зв’язаного приведоша» але чому б тоді не підсумувати своє мовчання ~ а щодень на одно сонце меншає а щоніч на одну зорю більшає а щодень і щоніч меншає більшає та незмінно на чолі кожен несе обов’язку герби навіть не підозріваючи тільки я Митусо мушу знати про свій герб неприкаяний гербмеланхолії І.Калинець.Пробуджена муза ~236 ~ скину на терези все зіжухле листя слів підсумовуючи мовчання о яка вже пізня осінь нашого мовчання о яка забава вітрові наше дрібне мовчання можливо я міг би промовити найсолодша та чи варті всі слова супроти твого імені та чи варті всі слова золотого листка дня що з гіллі осені ось0ось зірветься ~ поки не вистоялося мовчання запізнися на одну хвилину поки слово не округлилося в плід запізнися на одну хвилину Підсумовуючи мовчання 237~поки у вітрові не навчуся вбачати Митусину зухвалість я також як і він кохатиму цю осінь я також як і він відійду з цим осіннім днем вільний від ласки меценатів запізнися на одну хвилину не залишивши жодної книги запізнися на одну хвилину ~ заблудимось у цій самотності поміж цих трьох дерев поміж цих трьох днів найкраща моя поема на корі під мохом найкраща рима до мене то ти сама найдовше моє життя один із цих днів не вірю що є чужий адже чужий зрадив би нашу тишу а коли він заблудився у цій самотності поміж цих трьох дерев поміж цих трьох днів І.Калинець.Пробуджена муза ~238 то його поема буде на корі поверх моєї то його рима буде звучнішою ніж ми і на своє життя він вибере котрий завгодно день ~ і Митуса теж має осінь за коханку пергамент на вітрі полощеться не для його калити хай виброджує на городі бузиновий атрамент хай вправляються нестори в кирилиці по монастирях підсумовуючи мовчання Митуса скаже бояни замуровуйте медом князівські вуха на золото осіннього дерева проміняв я княже отож не мій пергамент на вітрі полощеться не мій атрамент бродить у лозах Підсумовуючи мовчання 239~~ всі герби знаті нашої в чужинецьких музеях всі герби ремісницькі в чужинецьких руках всі міста наші з гербами зайд навіть золоте дерево і се у саді сусіда навіть ся осінь не за нашим календарем навіть ти Митусо власне кажучи не на часі адже твоє мовчання одиноке і ті що зводити мають вежу мовчання стирти газетні громадять ~ всі книжки мої розкупив вітер всі книжки мої спалив ясен всі книжки мої в найбезпечнішій книгозбірні у зрадливих очах милої прийшов ще один меценат та й каже я також вітер І.Калинець.Пробуджена муза ~240 прийшов ще один ясен та й тиче ось індекс книг для спалювання невже я запізнився прийшла ще одна мила та й мовить нема очей зрадливіших над мої але я не мав більше для іншого вітру для іншого ясена для ще одної милої ні рядочка ~ підсумовуючи мовчання промовлю тоді устами осінньої днини непевним кольором твоїх очей жовтою хмаркою дерева за вікном підсумовуючи мовчання скажу Підсумовуючи мовчання 241~яке нечуване щастя з0поміж мільйонів що жили живуть і житимуть устами осінньої днини непевним кольором очей оманливою зустріччю рук жовтою хмаркою дерева за вікном мовчати нам І.Калинець.Пробуджена муза ²ÍÎ ÄËß ÊÍßÆÍÈ 1971 ~ÏÎÑÂßÒÀ Кохана, Ти свідома того, що таке Твій дім, рід і Вітчизна. Ти свідома, що єси естафетою нашого народу у безмежність.
— Андрухович Софія, “Фелікс Австрія”