Який плаче, проливає сльози; сповнений сліз, плачу.
Який виражає скорботу, сум, жалібність; жалібний, сумний (про вираз обличчя, голос, мелодію тощо).
Який має властивість виділяти рідину, особливо смолу або сік (про дерева, рослини).
плачучий
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Біль був не тупий, а плачучий: по гарячих сухих щоках покотилося декілька важких сліз. «Генералятко» ніби й теперечки стояло перед ним і крізь туман лагідно дивилося на нього, мов маленький Христос, та сумовито осміхалось.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |