1. (від “горі” + “знач”) — застарілий прислівник, що вживався для позначення напрямку вгору або вище за щось; угору, нагору.
2. У сучасній мові вживається виключно як власна назва — топонім (назва населеного пункту, місцевості, річки тощо).
горізнач
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: прислівник () |