1. Який став відомим, зрозумілим, усвідомленим в результаті пізнання; той, що пізнали.
2. У філософському вжитку: той, що став об’єктом пізнання, набув статусу знання, на відміну від непізнаного або ще не пізнаного.
пізнаний
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Про таке ось що каже пізнаний брат його і друг: “Відверни очі твої, бо оті окрилили мене”. Та цей, пізнавши себе, тобто пізнавши його, не спускає очей з нього, і один одного пасе, нахваляючись: “Я братові моєму, і брат мій мені, який пасе мене в ліліях”.
— Тютюнник Григорій, “Вир”
Частина мови: прикментик () |