післязвуччя

[pisljɑzʋut͡ʃt͡ʃjɑ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Фонетичний ефект, який виникає після припинення основного звучання музичного інструменту або голосу та пов’язаний із загасанням звукових коливань у приміщенні (реверберація).

  2. Переносно: відчуття, враження, думки або наслідки, що залишаються після якоїсь події, явища, твору мистецтва тощо.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. післязвуччя, р. післязвуччя, д. післязвуччю, з. післязвуччя, о. післязвуччям, м. післязвуччі, к. післязвуччя

Більше записів