Словник Української Мови
Буква
1. Різко, з силою поринути вниз, кинутися з висоти (переважно про птахів, комах тощо).
2. Перен. Раптово, стрімко кинутися кудись або на когось з метою нападу або захоплення чогось.
3. Розм. Намагатися щось зробити з надмірним завзяттям, кидатися виконувати щось, часто без чіткого плану.
Приклад 1:
Він оповідав про екстаз людської душі, піднесеної в небо, розповідав про тріумф її після довгих шукань, він оповідав і про історію тих шукань, про крила Ікара й про «крила холопа», про всі спроби гордої людської душі пірватися в блакить і про її трагедії; він оповідав про відважних літунів усіх часів і про героїв сучасності — він оповідав буденні, прості, але захоплюючі своєю простотою речі. І він оповідав про машину — оповідав про неї, як про живу істоту, — любовно й з великим пієтетом, називаючи всі її шрубики й ґвинтикй, про її хороби й примхи, про й життя — так, про життя, цікаве й захоплююче, починаючи від лабораторії (від народження) й до трагічної аварії (до смерті).
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”