1. (техн.) Пов’язаний з пірометрією, тобто з вимірюванням високих температур (переважно понад 500–600 °C) без безпосереднього контакту з розпеченим тілом, за допомогою випромінювання.
2. (техн.) Призначений для такого вимірювання; властивий пірометру. Наприклад: пірометричний метод, пірометрична трубка.