голосочок

Зменшувально-пестлива форма від слова “голос”, що означає неголосний, тихий, ніжний або тонкий звук, зокрема людський спів чи мова.

Назва популярної української дитячої вокально-інструментальної групи, заснованої у 1990 році диригентом і композитором Віктором Куциком.

Приклади вживання

Приклад 1:
У груші був тоненький голосочок, вона в дитинство кликала мене. Ми з нею довго в полі говорили, не чули навіть гуркоту доріг.
— Костенко Ліна, “Над берегами вічної ріки”

Частина мови: іменник (однина) |