пін-код

1. Секретний цифровий код, що зазвичай складається з чотирьох або більше цифр, який використовується для ідентифікації власника та забезпечення доступу до платіжної банківської картки, мобільного пристрою або іншої захищеної системи.

2. Особистий ідентифікаційний номер (Personal Identification Number — PIN), що є елементом захисту та автентифікації користувача в електронних платіжних системах, банкоматах, смартфонах, дверних замках тощо.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |