1. У Стародавньому Римі — важкий метальний спис, озброєння легіонера, призначений для кидка на невелику відстань перед безпосереднім зіткненням з противником; мав довгий залізний наконечник, що зазвичай кріпився до дерев’яного держака за допомогою втулки.
2. У сучасній науковій термінології (археологія, історія) — вид античної метальної зброї, характерний для римської армії періоду Республіки та ранньої Імперії.