, мн . 1. Стовпи , що підтримують підняту над землею споруду . 2. Міжнародна назва будівель на стовпах . Тлумачення із “Словника української мови”* ПІЛ О Т , а, ч. Той , хто управляє літальним апаратом . Пілот перед вильотом довідується на метеорологічній станції про стан атмосфери (Фіз. геогр., 5, 1956, 95); Степан Глушак, батько пілота , стріляє з маузера в порушників кордону ( Довж ., Зач. Десна , 1957, 66).
пілоті
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |