1. Такий, що отримав підтвердження, офіційне або документальне посвідчення своєї істинності, достовірності або наявності.
2. (У словосполученнях) Такий, що має офіційний статус або визнання (наприклад, про фахівця, метод, технологію).
підтверджений
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Безвідкличний підтверджений акредитив. При відкритті такого акредитива бенефіціар поряд з платіжними зобов’язаннями банку, який відкрив акредитив, має юридично рівноС цінне й самостійне платіжне зобов’язання підтверджуючого банку.
— Невідомий автор, “120 Soloninko Ks Mizhnarodna Ekonomika Tech”
Частина мови: прикментик () |