1. Документ, що засвідчує особу, права, повноваження чи статус власника; документ, що посвічує щось.
2. Процес дії за значенням дієслова «посвідчити»; свідчення, підтвердження чогось.
посвідчення
Буква
Приклади вживання
Приклад 1:
Синя книжка службова — тут: посвідчення особи, яке видає сільський староста (війт) селянину, котрий залишає село. С и ц е — так («сице рекомою» — так званою).
— Зеров Микола, “Камена”
Приклад 2:
По -друге, це застосування картки з посвідчення особи, або SIM -картки (Suscriber Identity Module), несанкціоноване використання якої попереджує Pin -код (Personal Identication Number) та інші коди персонального захисту. По -третє, це притаманна технології GSM підтримка роумінгу та сумісність, що надає можливість кожному абоненту надавати та приймати дзвінки в усіх країнах, де є оператори GSM (на практиці це означає величезну економію від масштабу, оскільки в усьому світі застосовують ті самі телефони та мережі, а кінцеві споживачі, де б вони не знаходилися, завжди мають доступ до знайомих послуг).
— Малярчук Таня, “Згори вниз”
Частина мови: іменник (однина) |