Словник Української Мови
Буква
1. У психології та психоаналізі — частина психіки людини, що не усвідомлюється, але впливає на думки, почуття, поведінку та містить витіснені спогади, бажання, інстинктивні прагнення.
2. У розмовній мові — внутрішній, неусвідомлений рівень психіки, інтуїтивне сприйняття або автоматичні дії, що здійснюються без участі свідомості.
Приклад 1:
Щоденник реалізує свідоме чи й підсвідоме прагнення несфальшованої реальности. Цим він важливий як для самого автора — потреба осмислення навколишнього й розкіш самоусвідомлення, — так і для читачів.
— Коцюбинська Михайлина, “Книга споминів”
Приклад 2:
На зміну словам «сором’язливість», «героїзм», «талановитість» прийшли поняття на кшталт «комплекси», «підсвідоме» чи «анальний вау-фактор». Під материнською опікою вбачаємо феномен Big-Mam, під батьківською любов’ю — синдром Gumbert-Gumbert.
— Невідомий автор, “036 Izdrik Iurii Fleshka 2Gb”