підстаростич

1. Посадовець у міському самоврядуванні Великого князівства Литовського та Речі Посполитої, помічник старости, який часто виконував судові функції в місті.

2. У сучасному вжитку — історичний термін для позначення цієї посади або особи, що її обіймала.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |