Словник Української Мови
Буква
Який має слабкий зір, погано бачить, особливо в умовах недостатнього освітлення або на далеких відстанях; сліпуватий.
Який виглядає невиразно, тьмяно, розмито через слабке освітлення або погану видимість (про предмети, світло тощо).
Переносно: обмежений у розумінні, сприйнятті чогось; недалекоглядний, нетямущий.
Приклад 1:
Пасажирів на борту вапоретто зоставалося так мало (солдат і дівчина, сизоносий священик, жінка в жалобі з оберемком усохлих квітів), що неможливо було би й далі лишатися непомітним для Респондента (хоч він і підсліпуватий, пере прошую). З двох лих — бути зауваженим, викритим і зірвати справу чи втратити Респондента з поля зору (тимчасово) — я вибрав менше і тому утримався від дальшого перебування при Респондентові (тож рушив назад попри той фантастичний садок з дітлахами і травою).
— Андрухович Юрій, “Перверзія”