підшипник

[pidʃɪpnɪk] Іменник

Буква:П

Значення

  1. Деталь машини, механізму, що є опорою для вала або осі, яка сприймає навантаження і забезпечує їхнє обертання або коливання з мінімальним тертям.

  2. Технічний пристрій, що складається з корпуса, елементів кочення (кульок, роликів) або ковзання та сепаратора, призначений для фіксації вала в просторі та передачі навантаження.

  3. У розмовній мові — будь-яка деталь або пристрій, що виконує роль опори, підкладки або прокладки для обертових або рухомих частин.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. підшипник, р. підшипника, д. підшипникові, з. підшипник, о. підшипником, м. підшипникові, к. підшипнику

Більше записів