підпоєність

[pidpojɛnistʲ] Іменник

Буква:П

Значення

  1. (лінгвістика) Залежність одного компонента мовної одиниці (наприклад, члена речення, слова у словосполученні) від іншого, що виражається у підпорядкуванні граматичних форм або використанні службових слів; підрядний зв’язок.

  2. (переносно) Стан залежності, підпорядкованості, несамостійності у певній діяльності чи відносинах.

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. підпоєність, р. підпоєності, д. підпоєності, з. підпоєність, о. підпоєністю, м. підпоєності, к. підпоєносте

Більше записів