підпорядковуючий
[pidporjɑdkoʋujut͡ʃɪj] Прикметник
Буква:П
Значення
-
Той, що підпорядковує кого-, що-небудь собі, змушує коритися, підкорятися; той, що виражає таку дію або ставлення.
-
У граматиці: такий, що встановлює залежність однієї синтаксичної одиниці (підрядного речення, члена речення) від іншої; що належить до підрядного зв’язку (про сполучники, союзні слова тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. підпорядковуючий, р. підпорядковуючого, д. підпорядковуючому, з. підпорядковуючого, о. підпорядковуючим, м. підпорядковуючім