1. Той, що підпорядковує кого-, що-небудь собі, змушує коритися, підкорятися; той, що виражає таку дію або ставлення.
2. У граматиці: такий, що встановлює залежність однієї синтаксичної одиниці (підрядного речення, члена речення) від іншої; що належить до підрядного зв’язку (про сполучники, союзні слова тощо).