піднаймач

Особа, яка наймає (орендує) щось (приміщення, землю, майно тощо) у основного наймача, тобто в особі, що сама є орендатором, а не власником.

У широкому вжитку — особа, яка знімає житло (кімнату, частину помешкання) не безпосередньо у власника, а у основного наймача цього житла.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |