підмовленість

1. Властивість за значенням дієслова “підмовляти“; стан, коли особа або група осіб погоджується на щось, піддавшись умовлянням, переконанням або намовлянням іншої особи.

2. Рідко вживана назва для дії за значенням “підмовляння“; сам процес умовляння або намовляння.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |