Словник Української Мови
Буква
1. Дія за значенням дієслова “підмітати“; прибирання сміття, пилу з поверхні за допомогою мітли або щітки.
2. (переносно) Швидке, поверхове прибирання або наведення ладу, часто без ретельного виконання.
3. (у техніці, сільському господарстві) Допоміжна операція, наприклад, збирання розсипаного зерна в купу або валок перед основним збором.
Приклад 1:
Підмітання звелось до того, що він звелів усім підняти свої речі й податись під один бік, а сам повидряпував деркачем мундштуки спалених цигарок і безліч живих блощиць з-за плінтуса, з кутка та з-під калорифера парового опалення, що був під вікном, потім перегнав людей навпаки й зробив те саме з другого боку… Мундштуки й трохи пилу було зігнато в купку біля дверей, до цієї купки ще було додано те сміття, яке накопичилося за парашею, і поставлено над тією купкою варту, щоб не давати блощицям розповзатись. Функцію вартового виконував Краснояружський — доцент сільгоспнаук, — озброєний деркачем.
— Невідомий автор, “013 Bagryanyy Ivan Sad Getsymanskyy”