АБОРДА́Ж, -у, ч. 1. Спосіб ведення морського бою за часів гребного та вітрильного флоту, що полягав у зчепленні ворожих кораблів бортами для рукопашної сутички.
2. * У порівняннях та переносному значенні: різка, наступальна дія, спроба силоміць досягти чогось (переважно в розмовному мовленні).