Словник Української Мови
Буква
1. Такий, що був попередньо намічений або нанесений легкими штрихами, тонким шаром фарби (про контури малюнка, ескізу тощо) перед остаточним живописним виконанням.
2. (Перен.) Такий, що має на собі легкий відтінок, сліди чогось (зазвичай про колір, рум’янець тощо).
Приклад 1:
Гості виглядали цілком особливо і по-святковому: набріолінений та підмальований Дежавю, втілення Елеґанції, Альборак у новісінькому френчі та крагах і кавалерійських чоботях зі шпорами, Лайза Шейла у настільки широкому чоловічому капелюсі, що її гостроносе обличчя майже повністю пропадало в його затінку, Джон Пол у незліченних барвистих сорочках та светрах. Мавропуле мав на собі такий червоно-ядучий піджак і таку смараґдово- фіолетово-помаранчево-золоту краватку, що не осліпнути було неможливо, до того ж він постійно переймав і хапав за боки звабливо вертлявих гостес, які саме завершували накривати на стіл; з розведеними як в опудала руками він переслідував їх по всій залі з тією лише метою, щоб учергове притиснути і, видобувши з кожної захоплений еротичний писк, переможно загоготати.
— Андрухович Юрій, “Перверзія”