Словник Української Мови
Буква
1. Вигнута металева пластина, що її прибивають до копита тварин (коней, волів тощо) для захисту від стирання.
2. Предмет такої форми, що традиційно вважається символом щастя та удачі.
3. Щось, що має форму, схожу на таку металеву пластину (наприклад, підкова бухти, підкова магніта).
Приклад 1:
10 березня 1936 Міф Неначе в книгах праарійських підкова, човен і стріла. В діброві сяє срібне військо, шумлять санскритськії слова.
— Невідомий автор, “152 Zieliena Ievanghieliia Antonich Boghdan Ighor”
Приклад 2:
[1839, С.-Петербург] Іван Підкова[59] I Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати. Пановали, добували І славу, і волю; Минулося — осталися Могили на полі.
— Невідомий автор, “117 Shevchenkohaidamaky Vyd 2011”