Значення
-
Той, хто підкорює, завойовує когось або щось; завойовник.
-
Той, хто підкорює, приборкує диких тварин.
-
Той, хто підкорив собі, підпорядкував своїй волі когось або переміг, подолав щось (наприклад, власні почуття, страх тощо).
Правопис та відмінювання
Граматичні форми:
н. підкоришник, р. підкоришника, д. підкоришникові, з. підкоришник, о. підкоришником, м. підкоришникові, к. підкоришнику