1. Той, хто підкорює, завойовує когось або щось; завойовник.
2. Той, хто підкорює, приборкує диких тварин.
3. Той, хто підкорив собі, підпорядкував своїй волі когось або переміг, подолав щось (наприклад, власні почуття, страх тощо).
підкоришник
Буква
Приклади вживання
Відсутні
Частина мови: іменник (однина) |