підкорегованість

Властивість або стан бути підкорегованим, тобто частково або повністю скоригованим, виправленим або налаштованим відповідно до певних вимог, правил або умов.

У технічних, управлінських або соціальних системах — ступінь, в якому один елемент, процес або параметр може бути регульований або пристосований під впливом іншого, вищого за рівнем контролю, з метою досягнення гармонії чи узгодженості.

Приклади вживання

Відсутні

Частина мови: іменник (однина) |