підкоморій

1. У Речі Посполитій та Великому князівстві Литовському — урядова особа, судовий чиновник, який розглядав земельні спори, особливо щодо меж маєтків, а також відав державними коморами (складами).

2. Назва посади в судовій системі Гетьманщини (XVII–XVIII ст.), що відповідала земському судді з межових справ.

3. Історична назва судової посади в деяких інших країнах Центральної Європи (наприклад, Угорщині).

Приклади вживання

Приклад 1:
За сим пішов в курінь просторий, Де труп царевича лежав, Над ним аркадський підкоморій Любистком мухи обганяв. Троянські плакси тут ридали, Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам: «Гай!
— Самчук Улас, “Марія”

Частина мови: іменник (однина) |