Древослів

Словник Української Мови

підкараулений

[pidkɑrɑulɛnɪj] Іменник

Буква:П

Значення

Такий, що його підстерігли, зачекали на когось із засідки, щоб захопити, спіймати або застати зненацька.
(переносно) Такий, що виник або стався несподівано, коли людина була непідготована, заставлений зненацька (про почуття, думки, події).

Правопис та відмінювання

Граматичні форми:

н. підкараулений, р. підкарауленого, д. підкарауленому, з. підкарауленого, о. підкарауленим, м. підкарауленім, к. підкараулений

Більше записів