1. Сукупність осіб, предметів або явищ, що становить частину більшої групи, об’єднана певною спільною ознакою, відмінною від ознак інших частин цієї групи.
2. У математиці, зокрема в теорії груп: підмножина елементів групи, яка сама утворює групу відносно тієї самої операції.
3. У хімії: вертикальний стовпець у періодичній системі елементів, що містить елементи з подібними властивостями; частина групи, на яку поділяється основна група періодичної системи.
4. У біології, систематиці: таксономічна категорія нижча за групу, що об’єднує близькі види, роди або родини всередині більшої групи.