Словник Української
1. Розмовна назва щільного кочана капусти, що ще не розпустився, але вже сформований.
2. У техніці — деталь, частина механізму, що має вигляд роздвоєної, вилкоподібної накінечника (наприклад, вилковий з’єднувач, вилки карданного вала).
3. У сільському господарстві — коротка товста частина коренеплоду (буряка, ріпака тощо), від якої відходять бічні корені.
1. (у косметології та дерматології) Штучне видалення верхнього шару відмерлих клітин шкіри (епідермісу) механічним, хімічним або ензимним способом з метою омолодження, поліпшення зовнішнього вигляду та текстури шкіри.
2. (у геології) Процес руйнування гірських порід шляхом лущення або відшаровування їх поверхневих шарів внаслідок різких коливань температури або інших природних факторів.
3. (у біології, медицині) Відшарування, відпадання поверхневих клітин тканини, епітелію або кірок (наприклад, при деяких захворюваннях шкіри).
Ганосіс — у християнському богослов’ї: процес духовного вдосконалення, пізнання Бога через особистий досвід та благодать, що веде до обоження (теозису) людини; шлях до спасіння через просвітлення та єднання з Божественною сутністю.
Ганосіс — у гностицизмі: таємне, езотеричне знання (пізнання) про істинну природу божественного світу, про падіння душі та шлях її звільнення з матеріального світу, що дарує спасіння обраним (гностикам).
1. (діал.) Те саме, що виложення — дія за значенням викласти (у різних значеннях); викладання, розміщення чогось на поверхні або в певному порядку.
2. (спец.) Елемент конструкції, деталь у вигляді пластини, планки або смуги, яку викладають (прикріпляють) на поверхню чогось для захисту, оздоблення чи зміцнення.
3. (заст., друк.) Спосіб верстки, компонування сторінки, при якому текст та ілюстрації формують прямокутний блок без обтікання.
1. (у медицині) Який характеризується лущенням, відшаровуванням поверхневого шару тканини, особливо шкіри або слизової оболонки.
2. (у косметології) Призначений для видалення відмерлих клітин поверхневого шару шкіри (епідермісу) механічним або хімічним шляхом; що має очищуючу, відлущуючу дію.
Вилога — власна назва села в Україні, зокрема села у Львівській області (Яворівський район) та села в Івано-Франківській області (Рожнятівський район).
Вилога — власна назва річки в Україні, правої притоки Дністра, що протікає Львівською та Івано-Франківською областями.
1. (біол.) Стадія розвитку деяких паразитичних грибів, зокрема роду Ganoderma, коли вони утворюють плодові тіла (базидіокарпи).
2. (мед., заст.) Гнійний процес, гноєння; застарілий термін для позначення утворення гною або гнійного запалення.
1. Власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Калуському районі.
2. (заст., діал.) Те саме, що ви́волік — дія за значенням виволікти (витягти, виволокти); результат такої дії.
Ексумбрела — власна назва найбільшого в світі парасольки-зонтика, встановленої як архітектурний об’єкт на набережній міста Севілья (Іспанія); металева конструкція з дерев’яним покриттям, що створює затінений майданчик для громадських заходів.
1. Дія за значенням дієслова “виловлювати”; процес добування, витягання когось або чогось із води, рідини або сипкого середовища.
2. Переносно: процес виявлення, розпізнання або виокремлення певних елементів, фактів, інформації з масиву даних, тексту, розмови тощо.
3. У техніці та технологіях: процес захоплення, збору або відловлювання чогось (наприклад, виловлювання сигналу, часток, даних).