Словник Української
1. Процес систематизованого збирання, упорядкування та зберігання документів, матеріалів, даних у спеціально організованому сховищі (архіві) з метою їхнього довгострокового збереження та можливого подальшого використання.
2. У комп’ютерній техніці — процес об’єднання одного або кількох файлів у один архівний файл (часто зі стисненням даних) для зручнішого зберігання чи передачі.
1. Збирати, систематизувати та зберігати документи, матеріали тощо в архіві для довгострокового зберігання та можливого подальшого використання.
2. У комп’ютерній техніці — поміщати файли або дані в спеціальний стиснений (архівний) формат для економії місця на носії інформації або для зручності передачі.
3. Переносно — відкладати щось на потім, переводити в неактивний стан або зберігати як застаріле, що не використовується в поточній діяльності.
1. (про документи, файли, дані) Потрапляти до архіву, зберігатися в архіві або в архівній формі з метою довгострокового зберігання та можливого подальшого використання.
2. (у комп’ютерних технологіях) Перетворюватися на архівний файл (наприклад, ZIP, RAR) шляхом спеціального стиснення та упаковки для зменшення займаного місця або для зручності передачі.
3. (переносно, про події, знання, почуття) Ставати частиною минулого, втрачати актуальність і відходити на задній план, зберігаючись лише в пам’яті.
Архіморула — власна назва, що позначає найбільшу та найпотужнішу з відомих рул (кермових пристроїв) у світі, створену для унікального надважкого транспорту або спеціальної техніки.
Архіморула — у переносному значенні: символ або еталон абсолютного контролю, керування або домінування в якійсь сфері.
1. У палеонтології: стародавня, примітивна форма або тип організмів, що вважається предком для групи пізніших, більш розвинених форм.
2. У геології та стратиграфії (застаріле): найдавніша частина певної товщі гірських порід або найнижчий ярус геологічної системи, що містить найпростіші форми викопних організмів.
1. Стосунний до архіпелагу, властивий йому; такий, що знаходиться або існує на архіпелазі.
2. Призначений для плавання між островами архіпелагу (про судно, морський шлях тощо).
1. (біол., заст.) Внутрішня в’язкоплинна, безструктурна основа клітини (протоплазми), в якій містяться ядро та інші клітинні компоненти; синонім до гіалоплазми.
2. (біол., заст.) Первісна, недиференційована протоплазма, з якої, за гіпотезами, розвинулися всі форми життя.
1. (біол.) Внутрішній, постійний пласт клітини, що містить основні органели (ядро, пластиди, мітохондрії тощо), на відміну від зовнішнього, тимчасового шару — ектопласта.
2. (іст., рел.) У ранньохристиянській та середньовічній традиції — один з титулів єпископа, що підкреслює його верховну духовну владу в питаннях віри та церковного управління.
Архіптеригій — у давньогрецькій архітектурі: тип даху, що складався з основного двосхилого покриття та нижчих односхилих навісів з боків, утворюючи характерну трикутну форму фронтону.
Архіптеригій — у сучасній архітектурі та історії мистецтва: термін для позначення раннього, примітивного типу фронтону або даху античних храмів, який вважається попередником класичного портика з трикутним фронтоном.
1. Надзвичайно реакційний, вкрай ворожий до прогресу, демократії та соціальних змін; що характеризується крайніми консервативними або ретроградними поглядами.
2. (У конкретно-історичному контексті) Стосовний до найбільш консервативної, монархічної та антидемократичної частини царської бюрократії, аристократії та духовенства в Російській імперії.