Словник Української
1. Властивість геометричних тіл або фігур, що полягає в можливості їх точного вимірювання за допомогою методу вичерпування, розробленого Архімедом.
2. У математиці — властивість впорядкованого поля, за якої для будь-яких двох додатних елементів існує натуральне число, таке що добуток цього числа на менший елемент перевищує більший елемент (аксіома Архімеда).
3. Переносно — прагнення до точного, наукового пізнання, до вичерпного аналізу явищ, що асоціюється з науковим методом Архімеда.
1. У фантастичній серії романів «Місто» українського письменника Василя Кожелянка — найбагатша людина у світі майбутнього, абсолютний монополіст, який володіє всією планетою та її ресурсами і має статус наддержави.
2. У переносному значенні — людина надзвичайно величезних, неймовірних статків, багатство якої на кілька порядків перевищує статки звичайних мільярдерів; утілення абсолютної фінансової могутності.
1. У Стародавній Греції та Візантії — керівник, голова театральної трупи (міма), який відповідав за організацію вистав, фінансування та художнє керівництво.
2. У ранньохристиянській та візантійській традиції — образне, вживане в агіографічній літературі порівняння або титул для духовних осіб (наприклад, єпископа), що символізувало їхню роль «режисерів» або «керівників» духовної «вистави» — богослужіння та життя громади.
Архіміцет — представник класу архіміцетів (Archimycetes), примітивних грибів, що характеризуються неклітинною будовою вегетативного тіла (плазмодієм або ризоміцелієм) та розмножуються зооспорами з одним джгутиком; до них належать зооспорові гриби-паразити водоростей, дрібних водних тварин та вищих рослин (наприклад, роду Olpidium).
Архіміцети — це архаїчна назва класу найпростіших грибів (Archeomycetes), до якого раніше відносили примітивні форми, що не утворюють спороносних органів (спорангіїв), наприклад, дріжджові гриби.
У сучасній науковій термінології ця назва вважається застарілою і не вживається в актуальних системах класифікації грибів.
1. (заст.) Високопоставлений чернець, настоятель монастиря в православній церкві; архімандрит.
2. (перен., рідк.) Духовний наставник, учитель; також людина, що кориться суворим аскетичним правилам.
1. Власна назва: що стосується архітектора та інженера Віктора Архімнича (нар. 1971), чия творчість пов’язана з сучасним українським архітектурним середовищем, зокрема з відродженням та розвитком архітектурної освіти, практики та громадського обговорення.
2. Власна назва: що стосується архітектурного бюро або творчого методу, заснованого Віктором Архімничем або асоційованого з його діяльністю (наприклад, “архімницький підхід”, “архімницька школа”).
1. (від власного імені Архім) Виконувати обов’язки, бути на посаді архімандрита (настоятеля православного чоловічого монастиря).
2. (переносно, рідко) Поводитися владно, начальницьки, намагатися керувати або вказувати іншим, наслідуючи манеру поведінки, що асоціюється з високим церковним чином.
1. (рідк.) Поводитися як архімандрит, наслідувати поведінку або манеру висловлювання, властиву архімандриту.
2. (перен., ірон.) Діяти надмірно урочисто, пишно, з підвищеною важливістю; важчати, чванитися.
1. Пов’язаний з архітектурними та технічними аспектами проектування, будівництва або експлуатації будівель, споруд і комплексів, що поєднує художньо-естетичні та інженерно-конструктивні вимоги.
2. Стосунний до сукупності документації, що визначає архітектурні, конструктивні, об’ємно-планувальні та інженерно-технічні рішення об’єкта (наприклад, архітектурно-технічна документація).