• антибаріон

    Антибаріон — елементарна частинка, що є античастинкою до баріона; складається з трьох антикварків і має баріонне число -1 (на відміну від баріона, який має баріонне число +1). Прикладом антибаріона є антипротон.

  • антибіограма

    1. Власна назва художнього проекту, документального фільму або серіалу, присвяченого критичному переосмисленню життя та творчості відомої особистості, часто з використанням архівних матеріалів, свідчень сучасників та альтернативних точок зору, що суперечать офіційному або ідеалізованому образу.

    2. (У ширшому вживанні) Твір (літературний, кінематографічний тощо), що є свідомою протилежністю традиційній панегіричній біографії, акцентуючи увагу на суперечливих, темних або замовчуваних сторонах життя персонажа, його вадах та конфліктах.

  • аномалоскопія

    1. Медичний метод дослідження кольорового зору, заснований на використанні спеціального приладу — аномалоскопа, для кількісної оцінки сприйняття кольорів, головним чином червоного та зеленого, з метою діагностики різних форм дальтонізму (колірної сліпоти).

    2. Назва самого процесу обстеження зору за допомогою аномалоскопа.

  • аномер

    Аномер — стереоізомер вуглеводів (цукрів), що відрізняється конфігурацією при першому (для альдоз) або другому (для кетоз) атомі вуглецю (аномерному центрі) після утворення циклічної (піранозної чи фуранозної) форми з відкритої ланцюгової; розрізняють α- та β-аномери.

  • аномеризація

    1. (у хімії) Процес перетворення речовини в аномер — один із двох стереоізомерів циклічних форм вуглеводів (цукрів), що відрізняються конфігурацією геміацетального (ано́мерного) атома вуглецю.

    2. (у хімії) Хімічна реакція або процес, в результаті якого утворюється аномер, зазвичай шляхом взаємоперетворення α- та β-форм цукрів у розчині.

  • аномерія

    1. У хімії вуглеводів — властивість моносахаридів існувати у двох стереоізомерних формах (аномерах), які утворюються внаслідок утворення циклічної напів-ацетальної форми та відрізняються конфігурацією аномерного (першого) атома вуглецю відносно карбонільної групи в ланцюзі.

    2. У біохімії та молекулярній біології — явище, пов’язане з аномерами цукрів, що має значення для структури та властивостей полісахаридів, нуклеїнових кислот та інших біомолекул.

  • аномерний

    1. (у хімії, біохімії) Пов’язаний з аномерами; такий, що стосується двох стереоізомерів вуглеводів (цукрів), які відрізняються конфігурацією геміацетального (або гемікетального) атома вуглецю після замикання молекули в циклічну форму.

  • анона

    1. Рід тропічних дерев або кущів родини анонових, плоди яких мають смачну ароматну м’якоть (Annona).

    2. Плід дерева цього роду, що вживається в їжу; часто має конусоподібну форму з бугорчастою шкіркою, наприклад, черимойя, сметанне яблуко.

  • анонімія

    Анонімія — стан анонімності, безіменності, коли особа, автор чи джерело інформації залишаються невідомими, не розкривають своєї ідентичності.

    Анонімія — правовий режим або практика, за якої певні дії (наприклад, голосування, здавання іспитів, подання скарг) здійснюються без розкриття особи того, хто їх виконує, для забезпечення об’єктивності, захисту приватності чи безпеки.

    Анонімія — у літературознавстві та мистецтві: авторство твору, що опублікований без зазначення імені автора або під вигаданим ім’ям (псевдонімом).

  • анонімник

    1. Автор анонімного листа, звернення, доносу або публікації, який приховує своє ім’я.

    2. Анонімний лист, послання або публікація, автор яких невідомий.