Словник Української
1. У літературознавстві — віршований розмір, заснований на чергуванні довгих і коротких складів, характерний для античної поезії та її наслідувань.
2. У лінгвістиці — чергування звуків, морфем або інших одиниць у межах однієї морфеми або парадигми, що викликане певними фонетичними або граматичними умовами (наприклад, чергування приголосних к/ч, г/з у дієсловах: пеку — пече, можу — може).
1. У лінгвістиці — варіант морфеми, що з’являється в певних фонетичних умовах, на відміну від інших її варіантів (наприклад, звук [о] в українському кореневому морфемі *сон-/сн-* у словах “сон”, “сна”).
2. У біології — організм, що знаходиться на стадії чергування поколінь (альтернації) у життєвому циклі, наприклад, гаметофит у рослин.
1. У мовознавстві — різновиди (варіанти) однієї мовної одиниці (морфеми, фонеми, слова), що можуть заміняти одне одного в певних умовах або позиціях, не змінюючи загального значення; алофони, аломорфи.
2. У біології (генетиці) — різні форми одного й того самого гена, що розташовані в однакових ділянках гомологічних хромосом і визначають альтернативні варіанти розвитку однієї й тієї самої ознаки (наприклад, генів, що відповідають за синій або карий колір очей).
1. (у лінгвістиці) Такий, що стосується альтернації — чергування звуків, морфем або інших мовних одиниць у межах однієї морфеми або парадигми, що має фонологічну природу або є історичною пам’яткою (наприклад, чергування [к] — [ч] у словах «рука» — «ручка»).
2. (у математиці, зокрема в теорії груп) Такий, що стосується знакозмінних (альтернуючих) груп — скінченних груп, що складаються з парних підстановок певної множини.
1. (біол., мед.) Пов’язаний з альтернаріозом — грибковим захворюванням рослин, що викликається грибами роду Alternaria, характеризується появою темних плям на листі, стеблах та плодах.
2. (мед.) Стосовний до рідкісного грибкового захворювання людини (фікомікозу), збудником якого є гриби роду Alternaria, що вражає шкіру та інші органи.
1. У дипломатичному протоколі — чергування представників держав або їх уповноважених при підписанні міжнародного договору, розміщенні підписів на документі, а також порядок розташування державних прапорів, місць делегацій тощо, що визначається зазвичай абеткою або жеребом.
2. У міжнародному праві — примірник двостороннього або багатостороннього договору, що складається для кожної зі сторін, причому в примірнику, що належить даній державі, її назва, підписи її представників та печатка згадуються першими.
1. Абстрактна властивість, яка полягає в наявності альтернативи, можливості вибору між двома або більше варіантами, шляхами, рішеннями або станами.
2. У логіці та лінгвістиці: властивість зв’язку або відношення, що передбачає обов’язковий вибір одного з декількох членів, які не можуть існувати або бути істинними одночасно (наприклад, у виразі “або А, або Б”).
3. У суспільних науках та політиці: концепція або принцип існування різних, часто протилежних, підходів, ідеологій, способів життя або політичних курсів, що конкурують між собою.
1. Електрична машина змінного струму, яка перетворює механічну енергію в електричну шляхом обертання провідника в магнітному полі або навпаки; синхронний генератор змінного струму.
2. У техніці — пристрій або механізм, що забезпечує почергову, перемінну дію, чергування чого-небудь (наприклад, струмів, сигналів, процесів).
1. У математиці, зокрема в теорії алгебр, — елемент альтернативної алгебри, який не є ніліпотентним, тобто його послідовні степені не обов’язково дорівнюють нулю.
2. У фізиці елементарних частинок — гіпотетична частинка, запропонована в деяких теоріях за межами Стандартної моделі, яка може бути пов’язана з альтернативними підходами до опису маси нейтрино та осциляцій нейтрино.
1. (про вірш) Такий, що складається з альтернацій — чергування чоловічих та жіночих рим через один (наприклад, чоловіча рима в парних рядках, жіноча — в непарних, або навпаки).
2. (у лінгвістиці, про наголос) Такий, що змінює свою позицію (місце в слові) відповідно до певних граматичних форм або в межах парадигми.