Словник Української
1. Зменшувально-пестлива форма від слова “апетит”, що означає бажання їсти, відчуття голоду або схильність до певної їжі.
2. (переносно) Невелике бажання, потяг до чого-небудь (наприклад, до читання, подорожей).
3. (розм.) Невелика закуска або порція напою (часто алкогольного), що споживається для покращення апетиту перед основним прийомом їжі.
1. Зменшувально-пестлива форма до прикметника “апетитний”: що викликає помірний апетит, приємний на вигляд і смак, але в меншій мірі; привабливий, симпатичний (переважно про їжу).
2. (Переносне значення) Про людину (переважно дитину або жінку), річ або явище: дуже милий, привабливий, викликає захоплення своєю зовнішністю або виглядом.
Властивість того, що викликає апетит, бажання їсти; привабливість їжі за зовнішнім виглядом, запахом або смаком.
Переносно: привабливість, спокусливість, збудливість (зазвичай еротичного характеру).
Апігенін — природна органічна сполука з групи флавонів, флавоноїд, що міститься в багатьох рослинах (наприклад, в петрушці, селері, ромашці), має антиоксидантні, протизапальні та потенційні протипухлинні властивості.
Апізартрон — власна назва лікарського препарату на основі бджолиної отрути, що застосовується як місцево-подразнюючий та протизапальний засіб при болях у м’язах і суглобах.
1. (анат., біол.) Який розташований на верхівці, у верхній частині органу або структури; верхівковий, верхівцевий.
2. (лінгв.) Який утворюється за участю верхівки язика (про приголосний звук).
Апіколіз — власна назва села в Україні, розташованого в Івано-Франківській області, Яремчанській міській громаді.
Апікотомія — хірургічна операція в стоматології, що полягає у видаленні верхівки кореня зуба разом із навколишніми патологічно зміненими тканинами через розріз у ясені, зазвичай для лікування хронічного періодонтиту, коли консервативні методи неефективні.
1. (у стоматології) стосовний до стоматологічного матеріалу на основі формальдегіду, що використовується для пульпотомії (часткового видалення пульпи зуба) та муміфікації залишків кореневої пульпи, зазвичай у молочних зубах.
1. (зоол.) Який не має плаценти; такий, що належить до групи ссавців, у яких плацента не утворюється (наприклад, про клоачних та сумчастих тварин).