Словник Української
1. Стосунковий до архітектури та інженерії, що поєднує архітектурні та інженерні принципи, методи або завдання.
2. Призначений для архітектурних та інженерних робіт, що стосується комплексного проектування будівель, споруд або систем з урахуванням як художньо-естетичних, так і техніко-конструктивних вимог.
1. Стосовний до архітектурного планування, що стосується розробки та організації просторової структури населених пунктів, районів або окремих територій, включаючи розміщення будівель, споруд, транспортних мереж і зелених зон.
2. Пов’язаний з комплексним проектуванням архітектурних об’єктів і середовища, що охоплює об’ємно-планувальні рішення, функціональне зонування та інтеграцію в навколишній простір.
1. Стосовний до архітектурного стилю, що характеризує художні та конструктивні особливості архітектурної споруди або комплексу в певну історичну добу.
2. Пов’язаний із вивченням, аналізом або класифікацією архітектурних стилів.
Архігаструла — гіпотетична стадія розвитку багатоклітинних тварин, що передувала гаструлі; за гіпотезою І. Мечникова, первісний організм, який виник шляхом утворення внутрішнього шару клітин (ентодерми) з фагоцитобласта для засвоєння їжі, а зовнішнього шару (ектодерми) — з захисного кінобласта.
1. (у ботаніці) жіночий орган розмноження у мохів, папоротей, хвощів та голонасінних рослин, що має форму колбочки та містить яйцеклітину.
2. (у зоології) первинна статева залоза, з якої розвиваються яєчник або сім’яник у деяких тварин.
1. Стосунковий до архідиякона; властивий архідиякону, належний йому.
2. Стосунковий до архідияконства як церковної посади або ступеня.
1. (у ботаніці) жіночий репродуктивний орган деяких грибів (аскоміцетів) та водоростей, що складається з оогонія (нижня, більш широка частина з яйцеклітиною) і трихогини (верхня, ниткоподібна частина, що приймає чоловічі гамети).
2. (у ботаніці) загальна назва для будь-якого жіночого гаметангію (статевого органу) у рослин, зокрема архегонію у мохоподібних та судинних рослин і оогонію у деяких водоростей і грибів.
1. Титул дружини архікнязя в Священній Римській імперії та Австрійській імперії; жінка, що має цей титул.
2. У слов’янських землях (зокрема, в Київській Русі) — титул старшої княгині, дружини верховного князя (архікнязя), яка могла мати особливий політичний вплив.
1. Титул правителя у слов’янських державах, що використовувався в Середньовіччі (наприклад, у Великоморавській державі) та в деяких інших європейських країнах; також особа, що має цей титул.
2. У Священній Римській імперії — титул правителя князівства, що входило до складу імперії, вищий за титул герцога; також особа, що має цей титул.
3. У Австрійській (згодом Австро-Угорській) імперії — титул членів правлячої династії Габсбургів, що не мали інших вищих титулів (наприклад, короля чи імператора); також особа, що має цей титул.
1. Який стосується архімандрита, належить або властивий йому.
2. Який має високий сан архімандрита, характерний для нього.
3. У назвах церковних установ: такий, що перебуває під керівництвом архімандрита або належить до відповідного монастиря (наприклад, архімандритський монастир).