Словник Української
Амідостомоз — рідкісний медичний термін, що позначає хірургічну операцію з’єднання (анастомоз) між шлунком (лат. *amidum* — крохмаль, тут у значенні, пов’язаному з травленням) та прямою кишкою, яка застосовувалася в минулому при важких пошкодженнях або непрохідності шлунково-кишкового тракту.
Амідостомоз — застаріла назва для хірургічного штучного з’єднання шлунка з прямою кишкою, створеного з метою обходу непридатної для травлення ділянки кишечника та забезпечення живлення пацієнта.
Амідофос — фосфорорганічний інсектицид та акарицид контактної, кишкової та фумігантної дії, що використовувався для захисту сільськогосподарських культур від шкідників; хімічна назва — O,S-диметил-N-ацетил-амідофосфоротіоат.
1. (хім.) Піддавати речовину дії амоніаку або аміду металу з метою заміщення атомів гідроксильної групи (–OH) на амідогруппу (–NH₂), перетворюючи на амід.
2. (біохім.) Утворювати амідний зв’язок, з’єднуючи карбоксильну групу однієї органічної молекули з аміногрупою іншої, наприклад, при синтезі пептидів або білків.
1. (хім.) Утворювати аміди — похідні кислот, в яких гідроксильна група замінена на аміногрупу, шляхом хімічної реакції з амоніаком або амінами.
1. (Amicus curiae, лат. «друг суду») — юридичний термін, що позначає особу або організацію, яка не є стороною у судовому процесі, але надає суду експертну думку, довідкову інформацію або спеціальні знання з розглядуваного питання для допомоги у прийнятті обґрунтованого рішення.
2. (Amik) — власна назва (ім’я) у деяких культурах, зокрема може вживатися як скорочене від англійського імені Емік (Amick) або як окреме ім’я.
1. Неформальні, надто приязні стосунки між людьми, що виходять за межі службового етикету або суспільних норм, часто з відтінком нещирості та корисливості.
2. (Перен.) Негідні, підлабузницькі методи здобуття чогось, кар’єрного просування або вирішення справ через особисті, неслужбові зв’язки.
Аміксис — у біології: форма статевого розмноження у рослин, при якій відбувається злиття звичайних соматичних (нерепродуктивних) клітин, що не пройшли мейоз; рідкісне явище, протилежне амфіміксису.
Аміксис — у медицині та фармакології: міжнародна непатентована назва (МНН) лікарського засобу протигрипозної дії, що містить умифеновір.
1. (в психології) порушення здатності до вираження емоцій мімікою, жестами та іншими невербальними засобами, що часто спостерігається при деяких психічних захворюваннях або органічних ураженнях головного мозку.
2. (в медицині) симптом, що характеризується втратою або значним обмеженням мімічних рухів, “маскообразністю” обличчя.
Амастія — власна назва села в Україні, розташованого в Берегівському районі Закарпатської області.
1. У Стародавньому Римі — жінка, яка перебувала в довготривалих любовних стосунках з чоловіком, зазвичай вищого соціального статусу, не будучи його законною дружиною; коханка, повія.
2. У літературі та історії мистецтва — жінка, яка є об’єктом поклоніння, музою або джерелом натхнення для поета, художника.