Словник Української
1. (у ботаніці) такий, що має нерівномірне розгалуження, коли бічні пагони або гілки розвиваються сильніше за головний стебло чи вісь.
2. (у хімії, фізиці) такий, що має різні властивості (наприклад, фізичні) у різних напрямках; неоднаковий за своїми характеристиками в залежності від напрямку.
1. (у ботаніці) Про розгалуження рослин: такий, що має головну вісь, яка сильно розвинута порівняно з бічними гілками, що створює нерівномірне, ієрархічне розгалуження.
2. (у хімії, фізиці) Про середовище, речовину або її властивості: такий, що має різні значення фізичних характеристик (наприклад, теплопровідності, пружності, показника заломлення) залежно від напрямку вимірювання щодо кристалографічних осей; синонім до «анизотропний».
Анізотрисомія — рідкісна генетична аномалія, при якій у людини спостерігається наявність однієї або декількох додаткових статевих хромосом (X або Y), що призводить до різної кількості хромосом у різних клітинах організму (мозаїцизм), але загальна їх кількість не кратна гаплоїдному набору. Наприклад, кариотип може мати варіанти 45,X/46,XY або 47,XXY/46,XX. Це різновид анеуплоїдії, який часто супроводжується порушенням статевого розвитку та іншими клінічними проявами, що відрізняються від “чистих” форм хромосомних патологій (наприклад, синдрому Тернера чи Клайнфельтера).
1. (у фізиці, техніці, матеріалознавстві) Такий, що має різні фізичні властивості (наприклад, міцність, теплопровідність, оптичні характеристики) у різних напрямках (на відміну від ізотропічного).
2. (у ботаніці) Такий, що має неоднакову форму або будову в різних напрямках, несиметричний.
1. Фізична властивість середовища (твердого тіла, рідини, плазми тощо), яка полягає в залежності його фізичних характеристик (наприклад, механічних, оптичних, електричних, теплових) від напрямку їх вимірювання або від напрямку дії зовнішнього впливу.
2. У більш широкому сенсі — властивість об’єкта або системи, яка проявляється по-різному залежно від напрямку або орієнтації в просторі; протилежність ізотропності.
Анізофілія — у ботаніці: морфологічна особливість рослин, що полягає в нерівності, асиметрії або відмінності у формі, розмірі або будові листків, розташованих на одному пагоні або в одному вузлі.
1. (у біології) такий, що має нерівномірну спорідненість до різних барвників, що використовуються в мікроскопії; такий, що фарбується нерівномірно або вибірково.
2. (у фізиці, хімії) такий, що має різну спорідненість або взаємодію з речовинами або полями різної природи або напрямку.
1. У лінгвістиці: неоднаковість тривалості звуків мови, що може впливати на ритмічну структуру мовлення.
2. У біології та медицині: порушення нормальної рівномірності ходу фізіологічних процесів у часі, наприклад, серцевих скорочень анізохронія серця.
1. У християнській традиції — принципове заперечення шанування релігійних зображень (ікон) та їх використання в культі, іконоборство.
2. У мистецтві та культурології — відсутність або свідома відмова від зображувальних, образотворчих форм у творчості, що характеризується переважанням символів, абстракцій чи тексту.
1. (індіго) Тропічна рослина роду Indigofera з родини бобових, з листя якої добувають синій барвник.
2. (індіго) Синій барвник, що отримується з листя рослини аніл (Indigofera tinctoria та деяких інших видів), а також його синтетичний аналог; широко використовувався для фарбування тканин.