1. Архелай — власна назва, ім’я кількох історичних діячів елліністичного та римського періодів, зокрема царя Македонії (413–399 рр. до н.е.), сина царя Пердікки II, а також сина царя Ірода I Великого, етнарха Юдеї.

2. Архелай — власна назва, ім’я давньогрецького філософа V ст. до н.е., учень Анаксагора, вчитель Сократа.

3. Архелай — власна назва, ім’я давньогрецького воєначальника (стратега) часів Мітрідатових воєн, який командував понтійськими військами у битвах з римлянами.

1. (у ботаніці) первинна паренхіма, що виникає з клітин зародка рослини та є основою для формування первинних тканин.

2. (у зоології) примітивна, слабко диференційована тканина у низькоорганізованих тварин (наприклад, у губок), що виконує основні життєві функції.

Аруд — власна назва давньої мідної копальні на Кіпрі, яка була відома в античні часи.

Аруд — власна назва селища в Лівані, розташованого в провінції Набатія.

1. (у віршознавстві) Система віршування в класичній арабсьій, перській, тюркській та деяких інших поезіях, заснована на чергуванні довгих і коротких складів за чітко визначеними метричними схемами (вазнами).

2. (у літературознавстві) Наука про закони та правила цієї метричної системи, один з розділів класичної поетики.

Мінерал класу силікатів, різновид піроксену, що складається переважно з літію, натрію та заліза; названий на честь шведського хіміка Ю. А. Арфведсона.

1. Властивість або якість, що характеризує схожість з арфою за формою, будовою або принципом дії.

2. (У біології, анатомії) Термін, що описує структуру, формою нагадує арфу, наприклад, про певні форми кісток, хрящів або органів.

1. (географія) Назва річки в Україні, лівої притоки Дніпра, що протікає територією Черкаської області.

2. (історична топоніміка) Назва колишнього села в Україні, яке було поглинуте водосховищем Кременчуцької ГЕС; історично розташовувалося на березі річки Арха.