1. Прізвище українського історика, археолога, етнографа, громадського діяча, одного з фундаторів української національної історичної школи Володимира Боніфатійовича Антоновича (1834–1908).

2. Прізвище українського радянського селекціонера, вченого-помолога, який вивів низку сортів яблунь (зокрема, відомий сорт яблук “Антонівка” часто помилково називають “Антонович”) — Левка Платоновича Симиренка (1855–1920), яке він іноді використовував як літературний псевдонім (Л. Антонович).

3. У побутовій мові — народна назва сортів яблук, похідних від Антонівки (наприклад, Антонівка-каменичка), що виникла через асоціацію з псевдонімом Л. П. Симиренка.

1. Стилістичний прийом, що полягає у вживанні власного імені замість загального поняття або, навпаки, загального поняття замість власного імені (наприклад, “Геркулес” замість “силач”, “донжуан” замість “розпусник”, або “місто на Неві” замість “Санкт-Петербург”).

2. У риториці та поетиці — вид метонімії, троп, заснований на заміні назви описом через характерну рису або на заміні називного іменника іменем власним, що стало символом певної якості.

Антостробіл — у ботаніці: суцвіття, що складається з квіток, розташованих навколо центральної осі у вигляді шишки, характерне для деяких голонасінних рослин, зокрема для хвойних.

1. (у літературознавстві) сукупність художніх образів, мотивів, сюжетів, символів та інших елементів, пов’язаних з квіткою або рослинністю, у творчості конкретного автора, певного періоду чи літературного напряму.

2. (у культурології) специфічний культурний простір, середовище або атмосфера, що формується навколо певної рослинної символіки, квіткових мотивів у мистецтві, дизайні або побуті.

Антотаксис — у лінгвістиці: синтаксичне явище, при якому два або більше речень або їх частин поєднуються без використання звичайних сполучників або інших засобів зв’язку, що створює ефект навмисного розриву або паратактичного стилю.

Антотаксис — у літературознавстві та риториці: стилістичний прийом, що полягає в навмисному відмові від підрядних зв’язків між частинами висловлювання, часто для досягнення ефекту динамічності, лапідарності або емоційного напруження.

Антофеїн — алкалоїд, що міститься в листках та квітах тютюну (Nicotiana tabacum), токсична речовина, близька за хімічною структурою до нікотину.

1. Стан, що суперечить санітарним нормам і вимогам гігієни; синонім поняттю “несанітарія”.

2. Сукупність факторів, які створюють загрозу для здоров’я людей через порушення правил читання та профілактики захворювань (наприклад, забруднення, скупчення сміття, відсутність водопостачання тощо).

Антисегнетоелектрик — речовина, кристал або матеріал, в якому спонтанна електрична поляризація відсутня, але який має впорядковану антипаралельну (зустрічну) орієнтацію електричних дипольних моментів у сусідніх елементарних осередках кристалічної ґратки, що призводить до компенсації загального дипольного моменту та специфічної залежності діелектричної проникності від температури.

Антисегнетоелектрик — тип діелектрика, що характеризується наявністю антисегнетоелектричної фази (упорядкованого стану з зустрічною поляризацією підрешіток) і фазовим переходом до параелектричного стану при певній температурі (точці Кюрі), що супроводжується аномальним піком діелектричної проникності.

Антисегнетоелектрика — клас діелектричних кристалів, у яких електричні дипольні моменти сусідніх елементарних комірок (доменів) кристалічної ґратки спрямовані антипаралельно, що призводить до відсутності спонтанної поляризації в макромасштабі за відсутності зовнішнього електричного поля.

Антисегнетоелектрика — розділ фізики твердого тіла та матеріалознавства, що вивчає властивості, структуру та застосування антисегнетоелектричних матеріалів.