• ачинськ

    Місто в Росії, Красноярський край, промисловий центр на річці Чулим (притока Обі).

  • аччіакатура

    Аччіакатура — у музичній термінології: прикраса, що складається з коротких швидких нот (переважно форшлагів), які записуються дрібним шрифтом між основними нотами або над ними та виконуються за рахунок тривалості попередньої ноти, надаючи мелодії витонченості та грайливості.

    Аччіакатура — у мистецтві та літературі: стилістичний прийом або художня деталь, що виконує роль витонченого, легкого прикрашання, часто з відтінком вишуканості або манірності.

  • аш

    1. Назва першої літери української та інших кириличних абеток.

    2. Назва звука, що позначається цією літерою.

    3. Форма чого-небудь, що нагадує за обрисом цю літеру (наприклад, аш-подібна дужка, аш-балка).

  • ашар

    1. (історичне) Податок на землю та сільськогосподарські продукти, що стягувався в Османській імперії, зокрема на окупованих нею українських землях.

    2. (переносне) Важкий податок, гнобляче податкове тягар; символ економічного гноблення.

  • ашарит

    1. Послідовник або прихильник ашаризму — одного з основних напрямів ісламської теології (каламу), заснованого в X столітті вченим Абу аль-Хасаном аль-Ашарі.

    2. Представник або житель історичної області Аш-Шаара на півдні Аравійського півострова.

  • ашарит

    1. Послідовник або прихильник ашаризму — одного з основних напрямів ісламської теології (каламу), заснованого в X столітті вченим Абу аль-Хасаном аль-Ашарі.

    2. Представник або житель історичної області Аш-Шаара на півдні Аравійського півострова.

  • ашгабат

    Ашгабат — столиця Туркменістану, великий адміністративний, промисловий та культурний центр країни, розташований у південно-західній частині держави, біля підніжжя гір Копетдаг.

  • ашгабатський

    1. Стосується до міста Ашгабат (Ашхабад) — столиці Туркменістану, або його мешканців.

    2. Стосується до Ашгабатської області Туркменістану, що існувала в 1939–1959 роках, або її мешканців.

    3. Стосується до Ашгабатського землетрусу 1948 року — руйнівного стихійного лиха, що знищило місто.

  • ашгіл

    Ашгіл — власна назва геологічної формації (світи) в Північній Америці, що відповідає верхньому ордовику, а також стратиграфічний ярус між річдокським і кімберліджським ярусами в міжнародній шкалі.

    Ашгіл — поширена транслітерація англійської назви Ashgill, яка походить від топоніма Ash Gill (яр, балка) у Камбрії, Англія, де ці відкладення були вперше вивчені та описані.

  • ашгільський

    1. Стосовний до Ашгіля — археологічної стоянки раннього палеоліту на території сучасної Вірменії, пов’язаний з нею.

    2. Належний до ашгільської культури (або ашельської культури) — археологічної культури раннього палеоліту, що характеризується специфічними кам’яними знаряддями (ручні рубила, скребачки, відщепи).