Апопорфірит — гірська порода вулканічного походження, що утворилася внаслідок зміни (метасоматозу) порфіриту; різновид альбітофіру, для якого характерна повна заміна польового шпату альбітом.

Апорогамія — ботанічний термін, що означає видозмінену форму хазмогамії (запилення квітки), коли пилякові нитки тичинок після дозрівання пилку спірально закручуються, відводячи пиляки від приймочки маточки, що запобігає самозапиленню.

1. У кінології — команда або дія, що означає знаходження, підбирання та принесення мисливського собакою збитої дичини чи навчального предмета (апорти).

2. У мисливській практиці — процес роботи собаки, яка виконує команду “апорт”, тобто шукає та доставляє мисливцю збиту птицю чи звіра.

3. У дресируванні та спортивній кінології (наприклад, аджиліті) — одна з вправ, де собака повинна принести та віддати тренеру спеціальний предмет (апортировочний предмет).

Апосафранін — природний барвник, отриманий з рослини шафрану (Crocus sativus), який належить до групи каротиноїдів і використовується в наукових дослідженнях як біологічний фарбник для мікроскопії.

Апосафранін — хімічна сполука, похідна сафраніну, що застосовується в гістології та цитології для забарвлення ядер клітин, зокрема в методі фарбування за Фельгену або в комплексі з іншими барвниками (наприклад, гематоксиліном).

Апоселеній — у давньогрецькій міфології: один з п’ятдесяти синів царя Лікаона, засновник аркадського міста Апоселенія.

Апосепалія — власна назва села в Україні, розташованого в Одеській області, Білгород-Дністровському районі; входить до складу Маразліївської сільської громади.

Апосиопеза — стилістична фігура, при якій думка навмисно залишається недоговореною, а речення обривається, що створює ефект напруження, двозначності або натяку, який має бути зрозумілим з контексту чи ситуації.

Апоспермія — у ботаніці: тип розмноження деяких папоротеподібних рослин, при якому спора проростає не в гаметофіт (заросток), а безпосередньо в спорофіт (дорослу рослину), оминаючи стадію статевого розмноження.