Амілнатрій — органічна сполука, органометалічний реагент, що є похідною натрію, з хімічною формулою C₅H₁₁Na; застосовується в органічному синтезі як сильна основа та нуклеофіл для отримання інших сполук.

1. (біохімія) Полісахарид, один з двох основних компонентів крохмалю, що складається з неразгалужених ланцюгів залишків глюкози, з’єднаних альфа-1,4-глікозидними зв’язками; має лінійну структуру, менш розчинний у воді порівняно з амілопектином і дає синє забарвлення з йодом.

2. (медицина) Рідкісна спадкова хвороба, при якій порушується обмін глікогену в організмі через дефіцит ферменту фосфорилази в печінці; належить до групи глікогенозів.

Амілоїд — білкова фібрилярна структура, що утворюється в організмі внаслідок неправильного згортання певних білків і накопичується в тканинах, часто викликаючи різноманітні захворювання (амілоїдози).

Амілоїд — будь-яка речовина, що за хімічним складом та властивостями (наприклад, здатність забарвлюватися в синій колід при взаємодії з йодом) подібна до крохмалю.

Амілоїдоз — рідкісне захворювання, при якому в різних органах і тканинах організму накопичується патологічний білок амілоїд, що призводить до порушення їх функцій.

Аміноацетат — солі або естери амінооцтової кислоти (гліцину), що утворюються при заміні атома водню в її карбоксильній групі на метал або органічний залишок.

Аміноацидемія — патологічний стан, що характеризується підвищеним вмістом однієї або декількох амінокислот у крові, зумовлений порушенням їх метаболізму, зазвичай внаслідок спадкових дефектів ферментів.