1. Пристрій для автоматичного запису звукових коливань (наприклад, мови, музики) у вигляді графіка на паперовій стрічці.
2. Застарілий медичний прилад для графічної реєстрації звукових явищ, що виникають у організмі (наприклад, тонів серця).
-
аудіокасета
Компакт-накопичувач аналогового або цифрового звукового сигналу у вигляді магнітної стрічки, вміщеної у захисну пластикову коробку стандартного розміру, призначений для запису та відтворення музики чи мовлення за допомогою касетного магнітофона.
-
аудіологія
Аудіологія — це розділ медицини, що вивчає слух, його будову, функціонування, розлади, методи діагностики, корекції та реабілітації.
-
аудіометричний
1. Стосується аудіометрії — методу вимірювання гостроти слуху та визначення порогів чутності звуків різної частоти за допомогою спеціального приладу (аудіометра).
2. Призначений для проведення аудіометрії або отриманий в результаті її проведення.
-
аудіоплата
1. Спеціалізована електронна плата (компонент комп’ютера або іншого пристрою), призначена для обробки, запису, відтворення та генерації звукових сигналів; звукова карта.
2. (У ширшому значенні) Будь-яка друкована плата, основним функціональним призначенням якої є робота з аудіосигналом.
-
аудіоплеєр
Електронний пристрій для відтворення звукових записів, який може працювати з різними носіями інформації (наприклад, компакт-дисками, магнітними касетами, цифровими файлами).
Комп’ютерна програма або програмний модуль, призначений для відтворення аудіофайлів у цифровому форматі.
-
аудіоприймальний
1. Призначений для приймання звукових сигналів, звукових хвиль; що стосується приймання звуку.
2. У техніці зв’язку: що стосується пристроїв або систем, призначених для приймання аудіосигналів (наприклад, аудіоприймальна апаратура, аудіоприймальний пристрій).
-
аудіоприймання
1. Технологічний процес або функція приймання, перетворення та обробки звукових сигналів (аудіосигналів) для їх подальшого відтворення, запису чи аналізу; здійснюється спеціальними пристроями (радіоприймачем, тюнером, мікрофоном, звуковою картою тощо).
2. Здатність технічного пристрою або системи сприймати звукові хвилі або електричні сигнали, що несуть звукову інформацію.
3. У психофізіології — процес сприйняття звуків слуховою системою людини чи тварини; слухове сприйняття.
-
атестування
1. Офіційне оцінювання знань, навичок або кваліфікації когось, що зазвичай завершується видачею документа (атестата, свідоцтва) або висновку про відповідність певним вимогам.
2. Процедура перевірки та оцінки майна, цінних паперів або матеріальних цінностей з метою встановлення їхньої вартості, якості чи відповідності.
3. У військовій справі — офіційне оцінювання службової діяльності, бойової та професійної підготовки військовослужбовця для вирішення питання про його відповідність посаді, присвоєння чергового звання або звільнення.
-
атестуватися
1. Проходити атестацію, офіційну перевірку знань, кваліфікації або придатності до певної діяльності, з метою отримання відповідного документа (атестата, свідоцтва).
2. Отримувати оцінку, характеристику від керівництва або навчального закладу, що підтверджує рівень професійних якостей, успішність у навчанні чи службі.