Асиміляторський, -а, -е. Прикметник, що стосується асиміляторства — насильницького поширення мови, культури чи національної ідентичності. Як ілюстрація: на західноукраїнських територіях під владою буржуазної Польщі здійснювалася жорстка політика з метою асиміляції місцевого населення (за джерелом: Народна творчість та етнографія, №1, 1963 р., стор. 73).
-
асиміляційний
Прикметник, що стосується явища асиміляції у другому та третьому значеннях цього терміна.
У фонетиці: вплив голосних звуків, що йдуть після, на звук «и» (а також «е») у попередньому складі посилюється, коли мовлення стає швидшим; при уповільненому темпі мовлення цей ефект слабшає (за даними «Курсу сучасної української літературної мови», том І, 1951, стор. 168).
-
асиміляція
АСИМІЛЯЦІЯ, -ї, ж. 1. Дія за значенням дієслова «асимілювати» (1) або стан за значенням «асимілюватися» (1); уподібнення, набуття подібності. Антонім: дисиміляція. Політика насильницького уподібнення та позбавлення національної ідентичності українців, яку проводили цісарська влада та польські дворяни, посилювала нестерпний економічний і політичний тиск (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 15).
2. (біол.) Процес, під час якого рослинні чи тваринні організми поглинають і переробляють речовини з навколишнього середовища. Метаболізм є єдністю двох явищ — асиміляції та дисиміляції, тобто засвоєння надходжених речовин і розпаду складних сполук організму на простіші (Осн. дарв., 1956, 79).
3. (лінгв.) Мовне явище, при якому один звук стає подібним до іншого. У фонетиці української мови асиміляція (уподібнення) приголосних переважно має регресивний характер, тобто попередній звук змінюється під впливом наступного (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 201).
-
асенізація
Процес усунення та нейтралізації побутових відходів.
Комплекс заходів, спрямованих на підвищення санітарних норм і оздоровлення території.
-
асептика
Асептика — це медичний термін, що означає систему профілактичних заходів. Вона спрямована на запобігання інфікуванню поранень через обробку та знезараження всіх інструментів, матеріалів і предметів, які контактують із раною під час хірургічного втручання, терапії чи інших маніпуляцій.
Наприклад, під час вакцинації тварин шляхом введення вакцини в підслизову оболонку необхідно суворо дотримуватися правил асептики, призначених для індивідуального щеплення (Соц. твар., 2, 1956, 52).
-
асептичний
Асептичний, -а, -е (медичний термін). Такий, що має властивість знезаражувати або перебуває в знезараженому стані.
— Оце так силач! Який грудняк! А плече яке ж! — із захопленням промовляв лікар, промиваючи перекисом водню жахливу рану Орлюка та закриваючи її асептичною пов’язкою (Довж., Зач. Десна, 1957, 309).
-
асертивний
Асертивний, -а, -е: ** Асертивна поведінка – це впевнений, але неагресивний стиль спілкування, за якого особа чітко розуміє та відстоює власні права та наміри, однак при цьому поважає й бере до уваги права та інтереси інших. Така модель взаємодії є корисним інструментом міжособистісного спілкування, що допомагає запобігати агресії та маніпуляціям у діалозі. Тренування асертивної поведінки зазвичай використовують для подолання соціальних страхів, воно вчить альтернативним, впевненим способам дій.
Асертивне судження – це висловлювання, що лише фіксує факт, без його оцінки.
-
асертивність
Асертивність — це якість особистості, що полягає в самостійності та незалежності від сторонніх думок і тиску. Вона проявляється у вмінні керувати своїми вчинками, аргументовано підтримувати власну позицію, дотримуючись при цьому етичних норм і прав оточуючих.
Також ця риса включає збалансовану реакцію на зауваження та готовність чітко відмовляти (собі чи іншим), коли ситуація того потребує. Завдяки асертивності поведінка людини стає адаптивною, різнобічною та гнучкою.
-
асерторичний
Асерторичний – це такий, що має характер твердження, є встановленим і достовірним.
Асерторичне судження – це таке судження, де просто констатується певний факт, без зазначення його логічної обов’язковості чи необхідності.
-
асесор
Історичний термін, що позначав засідателя (члена) таких установ, як казенна палата, військовий суд тощо. У народній творчості згадується, наприклад, у контексті переслідувань: “Асесори, ісправники За мною ганяють, — Більше ж вони людей убили. Як я гріхів маю!” (Народна лірика, 1956). Також на цю посаду в 1777 році був прийнятий О. Радищев, який обійняв місце асесора в комерц-колегії (Вісник АН, 1949).
Окремим різновидом був колезький асесор — це цивільний чин восьмого класу за табеллю про ранги в Російській імперії до революції. Зокрема, у віці двадцяти восьми років цей чин отримав письменник Микола Гоголь (Полтава, “Дитинство Гоголя”, 1954).